legservice@statusko.ua +38 (050) 024-02-46

Скасування дозволу на імміграцію

06.12.2021

Як відомо, згідно із Законами України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про імміграцію» іноземці та особи без громадянства на визначених цим законом підставах можуть іммігрувати в Україну на постійне проживання та отримати посвідку на постійне місце проживання. Вони відповідно отримують дозвіл на імміграцію та вид на постійне місце проживання. Але закон також встановлює, що наданий дозвіл на імміграцію і відповідно дозвіл на постійне проживання може бути скасовано через ті чи інші обставини.

Власне, ця стаття присвячена аналізу підстав та процедури скасування ПМП, спираючись на дуже велику судову практику у цій сфері.

Підстави. Отже, згідно зі ст. 12 ЗУ «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

1) з'ясується, що воно надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або документів, що втратили чинність;

2) іммігрант засуджений в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року та вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав та законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) у інших випадках, передбачених законами України.

Одним із ключових моментів у цій статті є словосполучення «може бути скасовано», що означає, що компетентні органи не зобов'язані, а вправі скасувати наданий дозвіл на імміграцію за наявності тих чи інших обставин, які можуть бути розцінені як підстави для його скасування. Про це детальніше буде сказано далі.

Процедура. Важливо відзначити, що скасування ПМП відбувається за певною процедурою, встановленою законодавством. Так, Постановою КМУ від 26.12.2002 №1983 «Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію та клопотаннями про його скасування та виконання прийнятих рішень» (далі – Постанова №1983) встановлено, що дозвіл скасовується органом, який ухвалив рішення про надання такого дозволу.

Ініціаторами ж скасування дозволу можуть бути Державна міграційна служба (ГМС), її територіальні органи та територіальні підрозділи, Міністерство внутрішніх справ, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які в межах наданих повноважень забезпечують імміграції. Ініціювати це питання вони можуть у випадку, якщо їм стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ГМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, який надсилається до органу ГМС, який ухвалив рішення про надання цього дозволу.

Якщо ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений вище, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване клопотання із зазначенням підстав для скасування дозволу. Це клопотання надсилається до органу ГМС, який ухвалив рішення про надання цього дозволу.

ГМС, територіальні органи та підрозділи всебічно вивчають у місячний строк клопотання про скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію у ініціатора клопотання, інших органів виконавчої влади, юридичних та фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, це питання. За результатами аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, який його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для отримання виду на постійне проживання у іммігранта. Копія рішення надсилається також Держприкордонслужбі.

З дня отримання копії цього рішення іноземець зобов'язаний виїхати з України протягом місяця, і якщо за цей час іноземець не виїхав з України, він підлягає видворенню у порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію щодо іноземця, який був визнаний біженцем в Україні до надання дозволу, він не може бути висланий або примусово повернутий до країни, де його життю чи свободі загрожує небезпека через його расу, національність, релігію, громадянство ( підданства), належності до певної соціальної групи чи політичних переконань.

У разі оскарження іноземцем у суді рішення про скасування дозволу на імміграцію термін його видворення буде відкладено до моменту набрання рішенням суду чинності.

Якщо йдеться про видворення іноземця, якого засудили до позбавлення волі в Україні, він зобов'язаний залишити країну не пізніше, ніж через місяць після відбуття покарання.

Оскарження. Кожен іноземець поряд із громадянами України має право на захист своїх законних прав та інтересів шляхом використання всіх законних засобів захисту, встановлених законодавством. Таким чином, рішення ГМС, територіальних органів та підрозділів, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов'язані забезпечувати провадження з питань імміграції, а також дії чи бездіяльність їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені іноземцем у судовому порядку. Важливо, що у такому разі провадження з питань імміграції припиняється до прийняття відповідного судового рішення, тобто це надає певну відстрочку іноземцю у виїзді з країни, навіть якщо справді є підстави для скасування дозволу на імміграцію.

Що на практиці?

Проаналізувавши судові рішення, прийняті за позовами іноземців про визнання протиправними та скасування рішень про скасування дозволу на імміграцію, можна зробити висновок, що найчастіше органи міграційної служби не діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно, більшість судів задовольняють ці позови.

Так, суди України звертають увагу на те, що органи міграційної служби не дотримуються встановленої законом процедури скасування, або неправильно трактують підстави для такого скасування.

Найчастіше питання про скасування дозволу на імміграцію порушується у тому випадку, коли іноземець звертається до відповідних органів міграційної служби для обміну посвідки на постійне проживання у зв'язку з досягненням 25 та 45 років, непридатністю посвідки на проживання або для набуття громадянства України. У цих випадках органи міграційної служби ініціюють процедуру перевірки законності отримання дозволу на імміграцію. Хоча, як зазначається у деяких судових рішеннях, процедура обміну виду не передбачає згідно з порядком перевірку законності надання дозволу на імміграцію. Так, у Постанові Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року у справі № 810/1293/17 року зроблено висновок про те, що Порядком оформлення, виготовлення та видачі посвідки на постійне проживання та виду на тимчасове проживання чітко визначено, що повноваження органу ДМС при вирішенні питання про обмін посвідки на проживання обмежені перевіркою лише підстав для такого обміну та підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки на проживання, передбачених п. 17 цього Порядку. Таким чином, повноваження органу ГМС як суб'єкта владних повноважень мають чіткі обмеження, які зводяться до того, що при вирішенні питання про обмін посвідки на проживання він позбавлений можливості давати оцінку правомірності підстав видачі дозволу на імміграцію за відсутності на це підстав, передбачених п. 21-22 Порядку №1983. Але, судячи з численних звернень іноземців до судів за захистом своїх прав, органи міграційної служби не шанують позиції судових органів.

Органи міграційної служби, як зазначають у своїх судових рішеннях, не дотримуються процедури прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію. Так, у низці своїх рішень (Постанова Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2016 року у справі № 810/4276/16, Постанова Київського окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року у справі № 810/1292/17) суди звертають увагу на те , що органами міграційної служби не дотримується вказаного порядку щодо необхідності подання клопотання ініціатором скасування дозволу, який є підставою для початку процедури розгляду цього питання. Також наголошується на тому факті, що органи міграційної служби за наявності клопотання у встановлений термін всебічно його не розглядають, не запитують додаткову інформацію у ініціатора клопотання, інших органів виконавчої влади, юридичних та фізичних осіб, а також не запрошують для надання пояснень іммігрантів, щодо яких приймається Рішення.

Дуже примітною в даному контексті є Постанова Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі № 810/916/16, якою було скасовано рішення про скасування дозволів на імміграцію. До речі, це рішення залишено чинним ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, і на даний момент у цій справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою управління міграційної служби. Фабула справи така. У 2005 році компетентними органами було прийнято рішення про надання позивача дозволу на імміграцію згідно з п. 6 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про імміграцію" як особам, які є батьками іммігранта. До слова, іммігранту був їхній малолітній син. На підставі даних дозволів їм було видано види на постійне проживання. У 2015 році позивачі подали документи на набуття громадянства України як особи, термін безперервного проживання яких на законних підставах на території становить понад 5 років. Позивачі подали всі належні для цього документи, але начальником районного підрозділу міграційної служби у Київській області було прийнято рішення закрити провадження за їхньою заявою. Даним рішенням позивачам було повідомлено, що цю справу повернуто УДМС України в Київській області у зв'язку з тим, що їхні дозволи на імміграцію підлягають скасуванню. У зв'язку з цим позивачі звернулися до Державної міграційної служби України, на що отримали відповідь про те, що надані їм дозволи підлягають скасуванню у зв'язку з тим, що вони видані не відповідно до закону. Так, на момент їх отримання, їхній малолітній син не був іммігрантом, і не мав навіть підтвердження громадянства. Іммігрантом з метою п. 6 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про імміграцію» є повнолітня особа, яка подає документ про те, що вона не проти імміграції батьків і може гарантувати їм фінансове забезпечення на рівні не нижче за прожитковий мінімум, встановлений в Україні. Наприкінці 2016 року позивачами було подано заяви для обміну їхніх видів на постійне проживання. На розгляд їх заяви їм було відмовлено в обміні. Було проведено перевірку законності видачі дозволів на імміграцію, за результатами якої було затверджено рішення про їхнє скасування з вищевказаних причин. Таким чином, не погодившись із таким висновком, позивачі вирішили захистити свої права шляхом звернення до суду.

Суд, проаналізувавши законодавчі норми, дії уповноваженого органу, встановив, що питання про скасування дозволу не було всебічно розглянуте уповноваженим органом. Так, він отримав пояснення позивачів щодо отриманих дозволів, але не врахував ні їх, ні низку важливих обставин, які могли б вплинути на ухвалення рішення.

Так, позивачі під час перевірки надали рекомендаційні листи від різних громадських організацій, у яких позивачі характеризуються як волонтери, учасники соціально-патріотичних проектів та патріоти; активні діячі, ініціатори поєднання людей для добрих справ; як волонтери, які допомагають дитячим будинкам, інтернатам, незахищеним сім'ям; люди, які були залучені до подій Майдану, систематично допомагаючи його учасникам, що говорить про те, що вони особисто брали участь у подіях, які вплинули на долю України. Суд зазначив, що при прийнятті рішень про скасування дозволів не було належним чином оцінено обставини, викладені у рекомендаційних листах.

Також суд зазначив, що уповноваженим органом не було враховано, що позивачі мешкають на території України з 1997 року, мають житловий будинок на праві власності, в якому вони мешкають разом зі своїми дітьми. В Україні позивачі працюють та займаються благодійністю, вільно володіють українською мовою. Протягом усього часу проживання на території України позивачі не порушували вимог чинного законодавства України, у тому числі щодо правового статусу іноземців, злочинів також не вчиняли. Тобто позивачі фінансово забезпечують себе, своїх дітей, мають постійну роботу та житло. Також уповноважений орган не взяв до уваги той факт, один із їхніх дітей громадянин України, і він навчається та потребує забезпечення, оскільки відповідно до законодавства підпадає під категорію непрацездатних осіб. Це не може співвіднестися з наслідками скасування дозволу на імміграцію, які передбачають виїзд із країни протягом місяця після прийняття рішення, оскільки порушуються інтереси та права дитини на забезпечення та виховання батьками. Також уповноважений орган не мав жодних доказів того, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; доказів того, що скасування дозволу на імміграцію необхідне для охорони здоров'я, захисту прав та законних інтересів громадян України.

Цими діями уповноважений орган порушив своє зобов'язання щодо всебічності та повноти отримання інформації від різних передбачених законодавством джерел (від ініціатора клопотання, органів виконавчої влади, відповідних юридичних та фізичних осіб), яка необхідна для вирішення питання щодо скасування відповідних дозволів.

Такі ж висновки зробив Окружний адміністративний суд у Постанові від 20 вересня 2010 року у справі № 2а-9944/10/2670. У ньому зазначено, що органами міграційної служби при прийнятті рішення про скасування дозволу не було прийнято до уваги значущі для цієї обставини справи, а саме: час перебування на території України, навчання, сімейні відносини, присутність усієї сім'ї в Україні та відсутність будь-якого зв'язку з попередньою країною перебування. Також було встановлено відсутність клопотання ініціатора та запрошення іммігранта для надання пояснень.

Таким чином, суди відзначають формальність та непропорційність рішень органів міграційної служби щодо скасування дозволів. Адже ст. 12 ЗУ «Про імміграцію» передбачає можливість скасування дозволу на імміграцію у певних випадках, а не обов'язок скасування. Відповідно це дозволяє уповноваженому органу об'єктивно оцінити обставини, що є підставою для можливого скасування дозволу, а також обставини, що настали після отримання особою дозволу на імміграцію, та прийняти пропорційне рішення з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та для досягнення яких спрямоване це рішення.

Необхідність пропорційного ухвалення рішення обумовлена ​​як законодавством України, так і практикою Європейського суду з прав людини. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що склалася, дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання або обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади має бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади має бути чіткою та зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави. Кодекс адміністративного судочинства України побічно регулює питання вимог щодо прийняття рішень державними органами. Так, ст. 2 цього Кодексу встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, на яку це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для ухвалення рішення (вчинення дії); 4) об'єктивно; 5) сумлінно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі ухвалення рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного терміну.

Судами також відзначається питання провини іммігрантів, встановлення якої є важливим для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію, оскільки тільки винні дії іммігранта можуть бути підставами для такого скасування. Іммігранти не можуть бути позбавлені права на імміграцію у зв'язку з порушенням, яке сталося не з їхньої вини, а було допущено посадовими особами уповноважених органів при видачі дозволів на імміграцію в Україну. Суди виходять з того, що у випадку, якщо органи, які виконують функції щодо прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, на момент розгляду документів для його оформлення не пред'явили жодних зауважень щодо поданих документів — їх нестачі, підробки або їх невідповідності встановленому зразку або належність іншій особі — і підтвердили правильність цих документів та наявність підстав, оформивши дозвіл на імміграцію, іммігранти не можуть нести відповідальності за це прийняте рішення шляхом скасування їхнього дозволу. Тому іммігранти не можуть бути позбавлені права на імміграцію у зв'язку з порушенням, яке сталося не з їхньої вини, а було допущено посадовими особами уповноважених органів. Внаслідок цього особи, які навіть отримали дозвіл на імміграцію не за встановленими підставами, законно перебувають на території України весь час з моменту отримання таких дозволів. Таке трактування ситуації виходить із практики Європейського суду, який у своїх рішеннях наголошує на важливості принципу «належного управління». Він передбачає, що у випадку, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти своєчасно, належним та найпослідовнішим чином. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадження внутрішніх процедур, які посилюють прозорість та ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок та сприяють юридичній визначеності. Принцип «належного управління», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправленню випадкових помилок, навіть тих, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме суперечило б спільним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність сумлінних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливість отримувати

вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип «належного управління» покладає державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Суди також наголошують на помилковості трактування підстав для скасування дозволів на імміграцію органами міграційної служби.

Частою підставою, на яку посилаються органи міграційної служби для скасування дозволу на імміграцію, є підстава, встановлена ​​у п. 6 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про імміграцію». Воно полягає у тому, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано в інших випадках, передбачених законами України. Наприклад, під цими іншими випадками міграційні органи мають на увазі наступне:

отримання дозволу на імміграцію згідно з п. 6 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про імміграцію» як батько, мати іммігранта, при тому, що іммігрантом була малолітня дитина, яка мала право на громадянство. У той же час малолітній іммігрант на момент оформлення дозволу на імміграцію батькам не мав дозволу на імміграцію і не міг гарантувати фінансове забезпечення для батьків, що іммігрують до нього (Постанова Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року № 810/916/16; Постанова Київського адміністративного суду від 04 травня 2017 року у справі № 810/1292/17; /16);
скасовано дозвіл на імміграцію дружину-іммігранту, який був підставою для оформлення дозволу для другого подружжя (Ухвала Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2016 року у справі № 810/4276/16);
отримання дозволу на імміграцію згідно з п. 2 ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про імміграцію» як піклувальник громадянина України на підставі не рішення суду про призначення його піклувальником, а на підставі рішення виконавчого комітету сільської ради (Постанова Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2016 року у справі № 810/4131/16);
отримання постійного посвідки на проживання як особа, яка має дозвіл на імміграцію згідно з абз. 4 п. 4 розділу V «Прикінцеві положення» ЗУ «Про імміграцію», за межами визначеного шестимісячного строку (Постанова Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року у справі № 810/977/14).
Суди вважають, що ці обставини не підпадають під п. 6 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про імміграцію» у зв'язку з тим, що цим пунктом визначено, що інші випадки скасування дозволу на імміграцію мають бути передбачені законами України. Але у своїх рішеннях про скасування дозволів уповноважені органи не посилаються на відповідні норми законів, на основі яких підлягають скасуванню видані дозволи на імміграцію через викладені вище обставини.

Але посилання на п. 6 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про імміграцію» вірна у разі, якщо станом на дату отримання дозволу на імміграцію та виду на постійне проживання особа у розумінні імміграційного законодавства не підпадає під позначення особи-іммігранта, оскільки є громадянином України за народженням (Ухвала Окружного адміністративного суду) .Києва від 01 червня 2016 року у справі № 826/3689/16).

Також неправильно обґрунтовується п.1 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про імміграцію» як підставу для скасування дозволу, яка полягає в тому, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо з'ясується, що воно надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або документів, що втратили чинність.

Так, в описаній у Постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2015 року у справі № 826/7267/15 ситуації орган міграційної служби не обґрунтував, у чому полягала хибність відомостей, викладених у заяві про видачу дозволу на імміграцію іммігрантом, адже він добровільно до прийняття рішення про скасування дозволу поінформував міграційну службу про те, що було допущено помилку при написанні заяви.

Окружний адміністративний суд м. Києва Постановою від 20 вересня 2010 року у справі № 2а-9944/10/2670 задовольнив позов іммігранта, вказавши, що органи міграційної служби не надали доказів, які б обґрунтовували скасування дозволу відповідно до п.1. ст. 12 ЗУ «Про імміграцію». Міграційна служба посилалася на те, що іммігрант одержав дозвіл як брат громадянки України на підставі паспорта сестри, який за результатами службової перевірки органом МВС був визнаний безпідставно виданим. Але суд зазначив, що висновок за даними результатами не є рішенням про втрату громадянства, оскільки ухвалення рішення про втрату входить до повноважень Президента України. В той же час на момент отримання іммігрантом дозволу на імміграцію паспорт сестри не втратив чинності.

Висновки. Таким чином, з усього вищевикладеного можна зробити кілька висновків.

Органи міграційної служби приймають рішення про скасування дозволів на імміграцію, не дотримуючись процедур прийняття таких рішень.
Органи міграційної служби найчастіше приймають рішення про скасування дозволів на імміграцію формально без урахування принципу пропорційності, тобто у їхніх рішеннях відсутнє досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані такі дії, та інтересами іммігрантів.
Органи міграційної служби не встановлюють вину іммігрантів, тоді як тільки винні дії іммігранта можуть бути підставами для такого скасування.
Органи міграційної служби неправильно застосовувати норми, у яких встановлено підстави для скасування дозволів на імміграцію.
На щастя, порушені органом міграційної служби законні правничий та інтереси можна успішно захистити у суді, звісно за наявності достатньої доказової бази.
Юрист
ТОВ «СТАТУС КО»
Якубова Севіндж

Залишіть Ваші дані і ми зв'яжемося з Вами найближчим часом




    Залишіть Ваші дані і ми зв'яжемося з Вами найближчим часом




      Залишіть Ваші дані і ми зв'яжемося з Вами найближчим часом





        error: Content is protected !!